Киевский академический Молодой театр

    Добре відомий киянам будинок зазнав кілька етапів розбудови. У 1860-1870рр. Ще пустопорожня ділянка належала Конраду Вільгельмовичу Рейсміллеру,”каретних справ майстру,іноземному гостю,прусському підданому”( у 1877р, його обрали київським міським головою). 6 жовтня 1870р. садибу,мірою 520 кв. сажнів (0,24 га) придбав “під спорудження мурованого будинку” Микола Олександрович Григорович- Барський, правнук видатного українського архітектора доби бароко Івана Григоровича – Барського, чиї храми і досі є окрасою Подолу. Проект мурованого, на два поверхи з мезоніном будинку склав 1873р. архітектор П.Федоров. Згодом, за рахунок купчих та довічних садиба зросла на 1887 рік до 735,3 кв.м ( 0,34 га)

     Через чотирнадцять років будинок розширено, а 1902 року додано третій поверх і декоровано в стилі класицизм. У 1912-1913 рр. За проектом цивільного інженера О.Гілевича здійснено нову реконструкцію, додано четвертий поверх, а фасад декоровано в стилі модерн з характерними деталями цього стилю: орнаментальними поясами рослинного характеру, стилізованими геральдичними щитами, масками тощо. Тут теж були крамниці,зокрема, 1916 року – зброї (Ф.Корнілов), мануфактури й галантереї “Версаль”, меблів та різьблення по дереву (В.Піус), картин, гравюр, багету й рам (А.Прокопович), велосипедів, живих квітів ( Садові заклади О.Вессер у Києві, Царський сад, “Шато де Фльор”), дамських капелюхів “Паризький шик”.

     У всі часи будинок мав різне призначення. Перед Першою  світовою війною тут містилося Київське військове зібрання. У червні 1918 року будинок для влаштування театру реквізувало Українське товариство “Батьківщина”. На його прохання міський архітектор Е. Брадтман обстежив приміщення на третьому поверсі і визнав його непридатним з огляду на ненадійність перекриттів та зауважив, що “ додаткові сходи розташовані так, що під час паніки навряд чи доступні для публіки”. Подробиця, вельми слушна для доби революції!

     Між тим, незважаючи на застереження міського архітектора, тут у 1918-1919рр. Функціонував “Молодий театр” Леся Курбаса, потім театр “Березіль”, про що тепер нагадує меморіальна дошка (ск. М. Рапай, арх. М. Кислий, 1987р.) на фасаді. 1922 року  діяв польський театр, від 1923р. - “Будинок Червоної армії та Фльоти”.  У 1944 р. відкрито кінотеатр “Комсомолець України”. Після реконструкції 1970 р. діяло три глядачеві зали. 1986 р. будинок передано Київському молодіжному театру.